Історія кіно у 12 фільмах
Кінознавець і історик кіно Володимир Миславський під час майстер-класу для фіналістів XII Міжнародного медіафестиваля «Дитятко» проілюстрував історію світового кінематографу дванадцятьма знаковими фільмами.
Володимир Миславський презентував увазі аудиторії 12 фільмів, знятих з початку минулого століття до нинішніх днів. Кожна з обраних картин, завдяки новаціям в техніці зйомки і підході до постановки, маркує десятиліття і етап в історії кінематографа.
В ході майстер-класу розглядалися такі фільми: «Політ на місяць», «Відокремлена садиба», «Людина з кіноапаратом», «Кінг Конг», «Мотузка», «Бен Гур», «2001. Космічна одіссея», «Дуель», «Сяйво», «Титанік», «Аватар», «1917».
Послідовно розглядаючи фільми, кінокритик наочно продемонстрував, як розвивалися і удосконалювалися образотворчі засоби в кінематографічному мистецтві – комбіновані зйомки, монтаж, покадрова зйомка, режисерські та операторські прийоми, залучення передових технологій, поява нових жанрів та інше. Крім того, аналізуючи художні особливості фільмів, Володимир Миславський показав їх місце в культурному контексті епохи.
На думку фахівця, кожен фільм являє цінність не тільки як твір мистецтва, а й актуальний посібник для сучасних кінематографістів-початківців. «Стрічка «Людина з кіноапаратом» Дзиги Вертова досі залишається одним з найулюбленіших для авангардистів усього світу. Але одночасно, це і справжня школа з техніки монтажу», – зазначив він.
«Я рекомендую уважно дивитися фільми Альфреда Хічкока, у якого можна навчитися багато чому як у постановника», – заявив Володимир Миславський. Він зазначив, що в момент зародження кінематограф був атракціоном. Надалі режисери намагалися зробити все, щоб він став мистецтвом, способом донести до глядача якусь історію. Альфред Хічкок в своїх фільмах показав, що можливо розповісти історію і при цьому залишити елементи атракціону. Послідовник Хічкока Стівен Спільберг розвивав цей підхід, починаючи з фільму «Дуель».
Володимир Миславський переконаний, що кінематограф як мистецтво належить «сріблястому» екрану: «Кіно треба дивитися в темному залі на великому екрані, домашній перегляд не виробляє на глядача враження в повній мірі і не дозволяє розкрити всієї художньої сили».
